Марина Багрова про зняття економічної блокади з ОРДЛО

Марина Багрова, членкиня правління Міжнародної спілки «Інститут національної політики»:

«Пропозиція Леоніда Кучми про зняття економічної блокади з ОРДЛО – це всього лише його приватна думка. Те, що Мартін Сайдик назвав цю пропозицію «великим проривом», є лише підтвердженням того, що йому абсолютно байдуже, чи буде взагалі існувати така держава, як Україна. Оскільки ні Леонід Кучма ні Мартін Сайдік не несуть абсолютно ніякої відповідальності за свої висловлювання і рішення в Тристоронній контактній групі з виконання Мінських домовленостей.

Варто відзначити, що економічно і політично ОРДЛО інтегровані в Росію. Тому в економічному сенсі, торговельні й інші економічні відносини на своїх тимчасово окупованих територіях, Україна залишає з Росією. Виходить так, що в разі зняття економічної блокади Україна сама буде підживлювати бюджет воюючою проти неї країни-агресора, що неприпустимо в силу норм міжнародного права i моралі. У міжнародній практиці не часто трапляються випадки, коли країна-агресор окупувала частину суверенних територій, знищили понад 13000 (тринадцять тисяч) громадян країни-жертви, завдала збитки на сотні мільйонів доларів, і країна-жертва продовжує торговельні відносини з країною-агресором.

Отже, зняття економічної блокади з тимчасово окупованих територій – це крок виключно в інтересах країни-агресора, спрямований на зміцнення економіки Росії. Причини такого аномального поведінки як з боку колишнього політичного керівництва України, так і у висловлюваннях окремих осіб, можна виявити в недотриманні Україною норм міжнародного права. Простіше кажучи, у відступі від використання так званого «протоколу війни».

Виходячи з положення ст. 55 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, Російська Федерація як держава-окупант зобов’язана забезпечити утримання тимчасово окупованих територій. Україна знаходиться в стадії вимушеної оборони від триваючої російської військової та політичної агресії. Адже керівництво України мало в силу норм міжнародного права припинити з Російською Федерацією на офіційному рівні будь-які дипломатичні та економічні відносини.

Потім необхідно обов’язково винести на розгляд Ради Безпеки ООН питання про країну-посередника – між країною- агресором Росією і країною-жертвою агресії Україною, як це передбачено Гаагскими конвенцій 1899 та 1907 р. та Статутом ООН (ст. 33).  В якості такої країни-посередника можна було запропонувати США або Велику Британію як країн-гарантів територіальної цілісності і суверенітету України за Будапештським меморандумом. Варто звернутися до позитивного зарубіжного досвіду.

Так, наприклад, громадянам Ізраїлю офіційно заборонено без спеціального дозволу відвідувати такі країни як Іран, Ліван, Сирія, Ірак, Саудівська Аравія і Ємен, а також здійснювати з даними країнами торговельні відносини в приватному порядку.

Такий досвід Ізраїлю слід було б перейняти Україні. Отже, спираючись на позитивний зарубіжний досвід і норми міжнародного права, депутати Верховної Ради наступного скликання повинні ініціювати прийняття законів про заборону здійснення торгових відносин приватних фірм і компаній з будь-якими економічними суб’єктами на тимчасово окупованих територіях.

Після того, коли Україна стане повноправним суб’єктом міжнародного права, а не об’єктом міжнародних відносин різних країн, прийме закон про заборону економічних відносин з тимчасово окупованими територіями, тоді розглянуті пропозиції про зняття економічної блокади перестануть бути актуальними».

Дивись.info - https://dyvys.info/2019/06/07/znyattya-ekonomichnoyi-blokady-z-ordlo-kapitulyatsiya-chy-shlyah-do-myru/