«ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО КРИМ ДЛЯ ВЛАДИ – ВЖЕ НЕ УКРАЇНА», – ВІДОМИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ПРАВНИК ПРО ВОЄННИЙ СТАН
Джерело! Опубліковано: 26.12.2018. Автор: Влад ІСАЄВ. Категорія: Політика
Правник, директор Міжнародної спілки «Інститут національної політики», директор «Інституту дослідження російської агресії» Юрій Шуліпа.
Сьогодні, 26 грудня, Президент України Петро Порошенко на засіданні Ради національної безпеки і оборони України заявив про завершення дії воєнного стану, який був запроваджений на місяць. За цей час, зазначив гарант, вдалося чимало зробити для зміцнення обороноздатності України. Однак навіть цього, на думку Президента, не достатньо. І додав, якби не президентські вибори наступного року, то він би зараз вчинив інакше.
О 14:00 перестає діяти воєнний стан. Це моє принципове рішення. Воно базується на аналізі усіх складових поточної ситуації безпеки в країні. Воєнний стан не вплинув на повсякденне життя цивільних. Не було обмежень прав і свобод громадян, негативного впливу на економіку країни, – зазначив Петро Порошенко.
Тепер вже точно «по-новому»
Глава держави вважає, що введення воєнного стану було доцільним. Мовляв, навіть за місяць дії принесло свої позитивні результати. Зокрема, було посилено державні кордони України, зменшено терміни бойового злагодження військових підрозділів.
В тому числі і батальйонів територіальної оборони. Війська були доукомплектовані новим озброєнням та військовою технікою. Вдалося посилити протиповітряну оборону і наростити повітряні сили. А головне – активізувати роботу військової промисловості.
Під час сьогоднішнього засідання Ради національної безпеки і оборони України.
Окремо згадав Петро Порошенко і про збори резервістів. За його словами, в областях, де діяв воєнний стан, на збори до військових комісаріатів з’явилося в три, а іноді і в чотири рази більше резервістів, ніж було заплановано.
В областях, де ввели особливий режим, рівень злочинності знизився на 26%. Крім того, за цей час саме завдяки дії воєнного стану вдалося значно більше виявити незаконної зброї та боєприпасів, – додав Президент України.
Якби не вибори…
Водночас, за словами Петра Порошенка, ситуація навколо України за час дії воєнного стану не змінилась. А військова загроза з боку РФ нікуди не зникла. Як приклад він навів підтверджені ОБСЄ данні української розвідки про стягнуті до Луганська реактивні системи залпового вогню.
Нагадав і про російські танки, зафіксовані супутниками НАТО, що досі не відведені від кордонів з Україною. Констатував і те, що не зменшилась кількість особового складу РФ у Чорному та Азовському морях.
Оборонні можливості Збройних сил України перебувають зараз в абсолютно новому вимірі. Однак, буду відвертим, якби не вибори Президента України 31 березня 2019 року, я би просив Верховну Раду продовжити дію воєнного стану, – підкреслив гарант.
Нагадаємо, воєнний стан був введений на 30 діб з 14:00 26 листопада відповідним указом Президента. Діяв він у 10 прикордонних з РФ і Придністров’ям областях. Зокрема, у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській і Чернігівській областях. Крім того, у внутрішніх водах Азово-Керченської акваторії.
Рішення було прийняте у відповідь на військову агресію Російської Федерації в районі Керченської протоки 25 листопада. Тоді російські прикордонники атакували українські військові кораблі в нейтральних водах Чорного моря. Після чого захопили у полон 24 українських моряків.
На час воєнного стану Держприкордонслужба обмежила в’їзд у країну чоловікам – громадянам РФ – у віці від 16-ти до 60 років. За місяць у в’їзді в Україну було відмовлено понад півтори тисячі громадянам Росії. Тим, хто не зміг чітко пояснити мету свого візиту.
Зазначимо, що попри завершення дії воєнного стану, заборона на в’їзд залишиться чинною і далі.
А де були у лютому 2014-го?
Попри позитивні відгуки про наслідки воєнного стану, які сьогодні озвучив на засіданні РНБО Петро Порошенко, для багатьох політологів, військових експертів та й пересічних громадян залишається незрозумілим такий крок Президента. Власне, як і не до кінця зрозуміло багатьом, що такого можна було зробити за 30 днів дії воєнного стану, що не можна було реалізувати більше, як за чотири роки війни із Росією.
Воєнний стан було введено формально, за фактом збройного нападу російськими військами на українських моряків в нейтральних водах Чорного моря. Крім внутрішньої мобілізації у збройних силах, посилення охорони громадського порядку і державних кордонів, це рішення більше нічого не дало, – поділився своїм баченням ситуації в коментарі журналісту «Західного аргументу» правник, директор Міжнародної спілки «Інститут національної політики», директор «Інституту дослідження російської агресії» Юрій Шуліпа. – Рішення про воєнний стан потрібно було приймати з 20 лютого 2014 року. Одразу після початку окупації Росією АР Крим. А також в тих районах, де реально відбуваються військові дії або знаходяться ворожі війська.
За логікою здійснення Росією військової агресії на території України, воєнний стан мав бути спочатку введений в тимчасово окупованому Криму, а потім і в окремих районах Донецької та Луганської областей. При цьому згідно з міжнародним правом і українським законодавством, воєнний стан має вводитися з початку появи актів військової агресії і діяти до повного відходу ворожих військ з території України.
В даному ж випадку, як каже пан Шуліпа, сам факт воєнного стану і логіка влади, яка його вводила, залишаються незрозумілими.
Воєнний стан було введено строком на 30 днів. Звідси виникає обґрунтоване питання: хіба впродовж цього часу Путін завершить війну проти України і виведе з тимчасово окупованих територій свої окупаційні війська? Звичайно ж, ні. Бо він починав війну проти України, щоб знищити нашу державу як суб’єкт міжнародного права (іншими словами – знищити Україну як державу і все українське). Крім того, залишається відкритим питання про те, чому військовий стан не було формально введено на території тимчасово окупованої АР Крим?
Складається враження, що ніби для нашої влади Крим вже не є територією України. У ситуації із введенням воєнного стану дії влади не вписуються в логіку міжнародного права і українського законодавства, – підсумував Юрій Шуліпа.