Юрій Шуліпа: Про необхідність ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду
Київ 14 жовтня 2020 року
ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ
при Міністерстві юстиції України
МІЖНАРОДНА СПІЛКА
ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
01001, Україна, Київ, вул. Лютеранська, буд. 3-А, тел.+38(063)8691927 https://www.institutenp.com, info@institutenp.com
Міжнародний Фонд Ефективної Демократії
The International Fund of Effective Democracy
Ідентифікаційний код: 41464450
Мета Фонду: об’єднання і координація зусиль політиків, підприємців, громадських діячів
та учених для сприяння розвитку актуальних питань у сфері політики та економіки,
розвитку громадянського суспільства і правової держави (Розділ 2 Статуту Фонду).
Про необхідність прийняття Закону України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду»
Експертна Доповідь
Юрій Шуліпа — Директор МС
«Інститут національної політики»
Шановне Панство!
Свою доповідь про необхідність прийняття Закону України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду» (далі – РС МКС) для зручності розуміння теми, я вирішив розділити на 3 частини. 1-а частина, стосується фактичного обґрунтування необхідності ратифікації РС МКС. У 2-ої частині йдеться про правове обґрунтування необхідності ратифікації РС МКС. У 3-й частині йдеться про міжнародні та юридичні переваги України в результаті ратифікації РС МКС.
1. Фактичне обґрунтування необхідності ратифікації РС МКС
Практика завершення міжнародних збройних конфліктів після закінчення 2-ої світової війни переконливо доводить, що не тільки в окремих країнах, але і в цілих регіонах, там, де восторжествувало міжнародне кримінальне правосуддя, міжнародні збройні конфлікти більше виникають.
Так, наприклад, після вступу в силу обвинувальних вироків міжнародних військових трибуналів для суду над японськими військовими злочинцями (Токійський трибунал) від 12 листопада 1948 року і над нацистськими військовими злочинцями (Нюрнберзький трибунал) від 30 вересня 1946 року, Німеччина і Японія більше не навіть планують ведення загарбницьких агресивних воєн проти сусідніх країн.
Після вступу в силу обвинувальних вироків Міжнародного трибуналу по колишній Югославії (від 29 листопада 1996 року, 24 березня 2016 року і 22 листопада 2017) щодо сербських військових злочинців, Сербія більше не прагне до геополітичних авантюр по захопленню територій країн колишньої Югославії.
Після вступу в силу обвинувального вироку спеціального кримінального суду від 5 листопада 2006 року над колишнім іракським президентом Саддамом Хусейном і його сподвижниками, Ірак більше не прагне анексувати Кувейт.
Після винесення обвинувальних вироків щодо осіб, відповідальних за геноцид на території Руанди, і сусідніх держав, Міжнародного трибуналу по Руанді (МТР) — що існував в 1994-2015 роках як допоміжний орган Організації Об'єднаних Націй, всякі насильства і злочини геноциду, як в самій Руанді, так і в сусідніх країнах більше не відбуваються.
Багато в чому, як за процедурою розгляду кримінальних справ, так і за якістю винесених обвинувальних вироків, ці міжнародні трибунали і суди були недосконалими. Наприклад, Нюрнберзький трибунал справедливо можна назвати судом переможців над переможеним. Тим не менш, ці міжнародні судові органи зіграли свою головну роль. Засудивши винних осіб у розв'язуванні війни, вони запобігли появі нових міжнародних збройних конфліктів.
Україна не є винятком із сформованих закономірностей.
Варто звернутися до історії воєн, інспірованих керівництвом сучасної Росії, як в ближньому, так і в далекому зарубіжжі.
Жодна війна, за останні десятиліття інспірована Кремлем на пострадянському (і не тільки) просторі, не закінчувалася миром. Замість довгоочікуваного миру на тимчасово окупованих Росією територіях встановлені незаконні і нелегітимні антидемократичні режими з елементами фашизму, там панує російська пропаганда, настала розруха і злидні, тотальне безправ'я і свавілля, масова міграція людей[1].
«Російська агресія, в широкому сенсі цього слова, проти України завершиться тільки після вступу в законну силу обвинувального вироку Міжнародного кримінального суду щодо В. Путіна і членів його ОЗУ (організованого злочинного угруповання), за фактами розв'язання ними злочинної агресивної війни, анексії Криму і окупації частини Донбасу. І тільки після вступу в законну силу обвинувального вироку Міжнародного кримінального суду щодо Путіна і членів його ОЗУ. Іншого фіналу закінчення російської військової агресії немає, не було і не буде. Все це треба зрозуміти, визнати і усвідомити як даність»[2].
Припустимо, що особа, яка діє в офіційній якості президента Росії В. Путін, покине владу в 2022 році через серйозне захворювання хребта. І навіть якщо В. Путін не доживе до Міжнародного кримінального суду над ним і покине цей світ раніше торжества правосуддя, це не означає, що він повинен бути звільнений бездіяльністю влади України від засудження. Гнучкість Міжнародного кримінального права дозволяє засудити Володимира Путіна і окремих представників його ОЗУ посмертно.
Саме обвинувальний вирок щодо В. Путіна і членів його ОЗУ дозволить раз і назавжди закрити питання російської агресії проти України.
Лише тільки з цієї причини Україна повинна вжити вичерпний перелік заходів міжнародно-правового характеру, що містяться в Міжнародному кримінальному праві для забезпечення невідворотності справедливого і пропорційного покарання для всіх російських злочинців і їх посібників колаборантів.
Хотілося б в черговий раз нагадати! У звіті прокурора Міжнародного кримінального суду «Про дії по попередньому розслідуванню подій в Україні» від 05.12.2018 (п. 72), встановлено, що на сході України « ... паралельно з неміжнародним збройним конфліктом, має місце
міжнародний збройний конфлікт»[3].
Тепер вдумайтеся! Якщо прокурору МКС стануть достеменно відомі факти про плани вищого політичного керівництва Росії по захопленню східних областей України, а також та обставина, що в розумінні прокурора МКС «неміжнародний збройний конфлікт», це результат тривалої агентурно-підривної діяльності діяльності Російської Федерації, при якої, на нині тимчасово окупованих територіях та серед представників колишнього керівництва України, потенціал впливу ворожих агентів-колаборантів перевищив вплив держави, Конституції і законів України, то ця форміліровка назавжди зникне з доповідей прокурора МКС.
В одній зі своїх публікацій, начальник генерального штабу країни агресора і окупанта Валерій Герасимов розкриває один з ключових елементів гібридної війни Російської Федерації: « ... застосування непрямих і асиметричних дій і способів ведення «гібридних» воєн дозволяє позбавити протиборчу сторону фактичного суверенітету без захоплення території держави військової силою»[4]. В якості таких непрямих асиметричних способів ведення війни, є проведення країною-агресором і окупантом системної і скоординованої агентурно-підривної діяльності, проти національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності країни-жертви агресії і окупації.
У своїх оцінках, як офіційні особи Росії, так і багато в чому її суспільство вважають Україну і країни західної цивілізації своїми екзистенційними, історичними ворогами.[5]
Один з розробників геополітичної стратегії Путіна, голова Президії Ради із зовнішньої і оборонної політики РФ, Сергій Караганов сформулював логіку[6] 4-ї світової екзистенційної війни[7] Росії проти США, країн Заходу і України: «Росія не відступить. Для нашої країни це стало питанням життя і смерті».
Стосовно України, 4-а світова гібридна війна президента РФ Володимира Путіна являє собою сукупність скоординованих і об'єднаних єдиним задумом політичних, організаційних, соціально-економічних, військових, правових, інформаційних, спеціальних та інших заходів, спрямованих на знищення України як держави і геополітичної реальності[8].
Тому в складній міжнародній обстановці, ратифікація РС МКС, є питанням геополітичного виживання України як держави.
Основні необхідності ратифікації РС МКС полягають у забезпеченні:
1) невідворотності покарання всіх осіб, причетних до російської агресії та окупації суверенних тимчасово окупованих територій України та їх пособників колаборантів;
2) надання міжнародного тиску на країну-агресора і окупанта за допомогою інструментарію міжнародної кримінальної юстиції.
МКС є додатковим засобом до національної судової системи для забезпечення принципу невідворотності покарання за вчинений міжнародний злочин. Суд створено виходячи з мети та принципів Організації Об'єднаних Націй, визначених статтями 1 і 2 Статуту ООН. Пункт 4 статті 2 Статуту ООН визначає, зокрема, що всі держави повинні утримуватися від погрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з метою Об'єднаних Націй.
Варто особливо відзначити, що якби Україна ратифікувала Римський Статут наприклад ще в березні 2014 року і потім активно б брала участь в роботі МКС, то МКС, приблизно до 2019 року видав би ордер на арешт особи, що діє в офіційній якості президента Росії і ряду ключових посадових осіб РФ, прямо причетних до російської агресії і окупації України. І це не фантастика, а об'єктивна реальність, заснована на практиці роботи міжнародних органів правосуддя.
Зараз у владних кабінетах йде робота над концепцією перехідного правосуддя. Так про яке перехідне правосуддя може йти мова, якщо в національне законодавство, в основному розраховане на існування країни в умовах мирного часу, не імплементовані в повному обсязі загальновизнані принципи і норми міжнародного кримінального та гуманітарного права?
2. Правове обґрунтування необхідності ратифікації РС МКС
20 січня 2000 року Україною підписано Римський Статут Міжнародного кримінального суду (далі також - Статут) відповідно до Розпорядження Президента України від 11 грудня 1999 року № 313/99-рп.
«Для виконання взятих на себе зобов’язань за міжнародним правом в Україні 02.06.2016 р. було прийнято Закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого ст. 124 Конституції було доповнено ч. 6: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду». Згідно з висновком Венеціанської комісії N 803/2015 від 26.10.2015 р. (висновок стосувався проекту цього Закону), таке формулювання статті Конституції отримало позитивний відгук»[9].
Тому зараз не існує конституційних і законодавчих обмежень, що перешкоджають прийняттю Закону України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду».
Необхідність ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду обумовлюється статтями 8 і 24 (пункт 3) Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом, європейською спільнотою, за підписання якої в листопаді 2013 року почався Євромайдан.
Також ратифікація Римського статуту обумовлюється необхідністю дотримання таких найважливіших актів міжнародного кримінального права та міжнародного права в галузі прав людини як:
* Принципи міжнародного права, визнані статутом Нюрнберзького трибуналу і знайшли вираз у вирішенні цього трибуналу;
* Основні принципи та керівні положення, що стосуються права на правовий захист та відшкодування шкоди для жертв грубих порушень міжнародних норм у галузі прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права ( Резолюція ГА ООН № 60/147);
* Право на відновлення істини (Резолюція ГА ООН A / HRC / RES/12/12/2009);
* Резолюція Ради Безпеки ООН 1960 (2010) (прийнята Радою Безпеки на його 6453-му засіданні) 16 грудня 2010 року.
З метою встановлення істини, недопущення фальсифікації історичних подій у п. 1 Резолюції ГА ООН A / HRC / RES/12/12/2009 «Право на відновлення істини» сформульовано важливий принцип боротьби з безкарністю: «визнає важливе значення поваги і забезпечення права на встановлення істини для сприяння зусиллям з метою покласти край безкарності і для заохочення і захисту прав людини».
У Спільній позиції Ради Європейського Союзу щодо Міжнародного кримінального суду (далі також – МКС) від 13 червня 2003 року було визнано, що всезагальне приєднання до Римського Статуту є важливим для забезпечення повної ефективності Міжнародного кримінального суду.
Генеральна Асамблея ООН на своїй 60-й сесії схвалила Резолюцію (документ А/60/L.25 від 18 листопада 2005 року), де закликала усі держави, які ще не стали учасниками Римського Статуту, негайно розглянути питання про його ратифікацію чи приєднання до нього.
В документі під назвою: «Загальні принципи політики ЄС щодо підтримки правосуддя перехідного періоду» (The EU’s Policy Framework on support to transitional justice), що був прийнятий Радою закордонних справ ЄС 16 листопада 2015 р. ідеться про наступне:
«Обов’язок держав розслідувати та притягувати до відповідальності винних у «серйозних злочинах відповідно до міжнародного права» сьогодні чітко передбачений договірним правом. Статут МКС визначає, що «обов’язком кожної держави є здійснювати свою кримінальну юрисдикцію по відношенню до винних у скоєнні міжнародних злочинів»[10]. Генеральна асамблея ООН також підтвердила, що «Держави зобов’язані проводити розслідування і, якщо є достатні докази, забезпечувати переслідування в судовому порядку особи, щодо якої стверджується, що вона скоїла порушення та, якщо така особа визнається винною, зобов’язані покарати ї»[11]. Серйозні злочини, включені до цього переліку згідно міжнародного права, не можуть залишатись без покарання[12]. У цьому вбачається спадщина Нюрнберзького та Токійського судових процесів. ООН визначає поняття «серйозні злочини відповідно до міжнародного права» в Оновленому переліку принципів боротьби з безкарністю[13] як грубі порушення прав людини та серйозні порушення міжнародного гуманітарного права»[14].
Відповідно до статті 5 Римського Статуту юрисдикція Суду обмежена особливо тяжкими злочинами, що викликають занепокоєння усього міжнародного співтовариства, зокрема, злочин геноциду, злочини проти людства, воєнні злочини, злочин агресії.
Встановлення відповідальності за вчинення переважної більшості злочинів, передбачених Статутом, є міжнародно-правовим обов'язком України відповідно до чинних міжнародних договорів, учасником яких є наша держава, та загальнообов'язкових принципів міжнародного права.
В Основному Законі закріплено зовнішньополітичний курс на членство в НАТО і в Євросоюзі (див.статті 85 (п. 5), ст. 102, ст. 116 (п. 1 (1) Конституції України), якому неухильно повинні слідувати всі 4 гілки державної влади: президентська, законодавча, виконавча і судова.
Ці конституційні норми створюють для України додаткові умови необхідності ратифікації РС МКС.
Законність, це вища міра державної доцільності. Відтак у правовому плані Україна зобов'язана ратифікувати РС МКС.
Участь нашої держави в Римському Статуті означатиме, що Україна приєднається до спільноти держав, які визнають необхідність існування постійного МКС як важливого засобу боротьби з безкарністю та забезпечення дотримання гуманітарного права і основоположних прав людини.
3. Про міжнародні та юридичні переваги України в результаті ратифікаці РС МКС
Визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду і набрання членства у Римському Статуті дозволить нашій державі стати в один ряд з європейськими державами, зокрема, державами-членами ЄС у справі боротьби з тяжкими злочинами, які загрожують миру, безпеці та добробуту світу і викликають занепокоєння всього міжнародного співтовариства.
Україна як країна-підписант Римського статуту в силу статті 112 (ч.1) зможе не тільки реалізовувати право спостерігача в Асамблеї держав-учасниць Римського статуту, а й отримає право мати в Асамблеї одного представника, як мінімум в ранзі заступника Міністра закордонних справ, якого можуть супроводжувати заступники і радники.
Україна отримає право участі у виборах прокурора і суддів МКС.
Повноправна участь України в Асамблеї держав-учасниць Римського статуту МКС, дозволить їй впливати на міжнародну кримінальну політику шляхом посилення ролі і впливу інструментів міжнародного кримінального правосуддя, зміцнення дії загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Участь України в Асамблеї держав-учасниць Римського статуту, дозволить відновити її міжнародно-правову суб'єктність і стати реальним суб'єктом міжнародних відносин. Участь в роботі МКС допоможе з допомогою інститутів універсальної і екстериторіальної юрисдикції значно ефективніше переслідувати російських військових злочинців і їх пособників колаборантів.
Через роботу асамблеї Римського Статуту МКС, Україна може просувати створення нових норм міжнародного кримінального права, як наприклад відповідальність за гуманітарну та інформаційну агресію, інформаційно-психологічні диверсії, за підривну діяльність країн агресорів і окупантів проти інших країн.
Україна зможе ефективніше протидіяти російській агресії та окупації своїх суверенних територій, посилити захист прав своїх громадян, які перебувають у місцях позбавлення волі, як на окупованих територіях, так і в Росії від свавілля російської окупаційної влади.
Приєднання України до РС МКС наблизить Україну до стандартів Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи та Європейського Союзу у сфері верховенства права та дотримання прав людини.
Нарешті, ратифікація РС сприятимуть забезпеченню невідворотності покарання за вчинення найтяжчих міжнародних злочинів, які викликають занепокоєння світової спільноти.
«МКС не підміняє собою, а навпаки доповнює національні суди у кримінальних справах про військові та інші тяжкі злочини і одночасно крізь призму правозастосування заповнює прогалини в їх діяльності, як в якості посилення ефективності національного правосуддя, так і питаннях територіальної та екстериторіальної юрисдикції. Так, наприклад, виконання ордера на арешт президента Росії Володимира Путіна є обов'язковим для РФ незалежно від внутрішньодержавного правового імунітету недоторканності 1-ї особи.
Здійснення юрисдикції Суду стає елементом примусових заходів. Його юрисдикція стає обов'язковою навіть тоді, коли держава, на території якої були скоєні злочини, або держава, громадянином якої є обвинувачений, не є учасником Статуту. У таких випадках Міжнародний кримінальний суд за допомогою розслідування і судового переслідування допомагає Рада Безпеки здійснювати підтримку миру» [15].
Отже, за невиконання ордера на арешт Путіна, на Росію можуть бути накладені санкції Ради Безпеки ООН.
Тенденції такі. Незважаючи на те, що своєю діяльністю міжнародні кримінальні суди і трибунали зміцнюють тендітну мозаїку міжнародного права. Однак у світі відзначається зростання скоєння тяжких злочинів, які караються міжнародним кримінальним правом.
А ці тенденції свідчать про те, що після зростання тяжких військових і інших злочинів, виникне міжнародний запит на справедливість, відновлення істини, покарання військових злочинців. Міжнародне кримінальне правосуддя знову ставати в тренді.
Особливо на тлі суду в Нідерландах над російськими військовими злочинцями, причетними до знищення Боїнга МН-17 на тимчасово окупованом ОРДО. Ратифікація РС МКС пов'язана з довгостроковими цілями впливу України на вдосконалення та зміцнення в світі ролі міжнародного кримінального правосуддя, пов'язана з забезпечення невідворотності покарання для всіх російських військових злочинців і їх пособників колаборантів.
Тим більше, що зараз путінська Росія слабшає в усіх напрямках. Це означає, що можливості для України міжнародному рівні щодо захисту своїх інтересів значно посилюються.
Україна як країна-жертва російської агресії і окупації повинна нав'язати своєму геополітичному ворогові і противнику свої правила гри в рамках максимального використання потенціалу всіх міжнародних інстанцій, а головною з них МКС.
Дякую за увагу!
[1] Юрий Шулипа. Исключение России из ООН: возможности и последствия. https://www.liga.net/politics/opinion/isklyuchenie-rossii-iz-oon-vozmojnosti-i-posledstviya
[2] Юрий Шулипа. О приговоре Путину и его холуям. Обозреватель.ком. 28.09.2016. https://www.obozrevatel.com/blogs/52940-o-prigovore-putinu-i-ego-holuyam.htm
[3] Отчет о действиях по предварительному расследованию 2018 г. Прокурор МУС. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://www.icc-cpi.int/itemsDocuments/2018-otp-rep-PE-Ukraine.pdf
[4] В. В. ГЕРАСИМОВ. ОРГАНИЗАЦИЯ ОБОРОНЫ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ В УСЛОВИЯХ ПРИМЕНЕНИЯ ПРОТИВНИКОМ «ТРАДИЦИОННЫХ» И «ГИБРИДНЫХ» МЕТОДОВ ВЕДЕНИЯ ВОЙНЫ. ВЕСТНИК АКАДЕМИИ ВОЕННЫХ НАУК № 2 (55) 2016. с. 20.
[5] Шулипа Ю. Ю. Будущее Донбасса по «формуле Штайнмайера»: монография / Шулипа Юрий Юрьевич; Информационное издание «Национальной политики», Інтерсервіс. Издание 1-е. Киев — Берлин 2020. — 336 с. с. 33.
[6] Сергей Караганов. Причина этого конфликта — заблуждения Запада, поэтому русские не сдадутся. Россия в глобальной политике. 17 сентября 2014. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://globalaffairs.ru/pubcol/Prichina-etogo-konflikta--zabluzhdeniya-Zapada-poetomu-russkie-ne-sdadutsya- 16975
[7] Юрий Шулипа. Значение Будапештского меморандума и последствия его нарушения. Информационное агентство ЛIГАБiзнесIнформ. 05.12.2018. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://www.liga.net/politics/opinion/znachenie-budapeshtskogo-memoranduma-i-posledstviya-ego-narusheniya
[8] Юрий Шулипа. Отказаться от агрессии и оккупации Россию может заставить только Украина. Информационное агентство ЛIГАБiзнесIнформ. 03.09.2020. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://www.liga.net/politics/opinion/otkazatsya-ot-agressii-i-okkupatsii-rossiyu-mojet-zastavit-tolko-ukraina [9] Андрій Корня. Міжнародний кримінальний суд: pro et contra. Юридична Газета. Опубліковано в №2-3 (552-553) https://yur-gazeta.com/publications/practice/mizhnarodne-pravo-investiciyi/mizhnarodniy-kriminalniy-sud-pro-et-contra.html
[10] 6-й абзац преамбули
[11] A/RES/60/147
[12] Більш детально питання амністії розглядається у розділі IV
[13] Оновлений перелік принципів для захисту та сприяння дотриманню прав людини через дії, спрямовані на подолання безкарності E/CN.4/2005/102 та E/CN.4/2005/102/Add.1
[14] Там само, стор. 6: «(...) фраза «серйозні злочини відповідно до міжнародного права» включає у себе грубі порушення Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року та Додаткового Протоколу I до неї 1977 року, а також інші порушення міжнародного гуманітарного права, що становлять злочини відповідно до міжнародного права, геноцид, злочини проти людяності, а також інші порушення прав людини, захищених міжнародним правом, які визнаються злочинами відповідно до міжнародного права та/або які держави повинні карати на вимогу міжнародного права, зокрема катування, насильницьке зникнення, позасудові страти та рабство».
[15] Юрий Шулипа: Суд над Путиным и его ОПГ: 22-й годовщине Международного уголовного суда, посвящается. Официальный сайт Международной ассоциации «Институт национальной политики». 16 .07.2020. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: https://www.institutenp.com/post/%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B9-%D1%88%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%B0-%D1%81%D1%83%D0%B4-%D0%BD%D0%B0%D0%B4-%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%8B%D0%BC-%D0%B8-%D0%B5%D0%B3%D0%BE-%D0%BE%D0%BF%D0%B3-22-%D0%B9-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B5-%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B4%D1%83%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B0%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%8F?fbclid=IwAR3ssOd6wB5is-hTE7N1xDARu3TZu56wZYFZ7Y5qqDtwawAK5uJEvEEQ-rQ