Поиск
  • Институт

Юрій Шуліпа: «Формула Штайнмайєра» – капкан від Путіна


Юрій Шуліпа, правник, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики»:


– Так звана «формула Штайнмайєра», на ділі, – це формула Путіна. Нав’язуванням своєї формули поразки України через екс-міністра закордонних справ, і нині президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра, Путін намагається зняти з себе політичну відповідальність за наступні катастрофічні події в Україні після реалізації цієї формули поразки. Мовляв, це не моя ініціатива, а мого західного партнера.


Якщо вивести «за дужки» багато деталей переговорних процесів, можна дійти висновку, що Зеленський та Путін можуть і без будь-яких форматів домовитися в телефонному режимі про обмін українських заручників на колаборантів і про розведення збройних сил та засобів по всій лінії розмежування. І поки це все. Відведення військ від лінії розмежування дозволить Путіну уникнути спокуси посилення чинних і введення нових санкцій: «зважаючи на тривале підривання або загрози територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України», за що, власне, і вводяться санкції проти Росії (див., наприклад, санкційне Рішення (CFSP) 2018/1237 від 12 вересня 2018 «Про продовження санкцій щодо Росії до 15 березня 2019»).


При цьому варто зазначити, що відвід українських Збройних сил від лінії зіткнення, на своїй українській території, безумовно, буде сприяти продовженню окупації тимчасово окупованих територій. У цьому сенсі, фраза: «Україна має на своїй території відводити свої війська», звучить зрадницьки безглуздо. Звичайно, після реалізації заходів з розведення Збройних сил з обох сторін, остаточно стріляти не перестануть. Стріляти будуть, але значно менше. У сформованих умовах навряд чи можна отримати більше позитиву, без інших втрат для суверенітету, національних інтересів, національної безпеки і територіальної цілісності України.


У будь-якому випадку непублічні телефонні переговори з Путіним –  це тимчасові ситуаційні заходи». – А як бути із нормандським форматом? Україні давно слід було б поховати вбивчу для неї політику безальтернативності мінських угод, припинити участь в нормандському форматі, мінських домовленостях і відмовитися від нав’язуваної з боку Путіна «формули Штайнмайєра». Сама по собі анексія Криму – одне з підтверджень того, що Путін не збирався і не збирається зупинятися на тимчасово відібраних в України територіях Плани Путіна прості.


Йому потрібна вся Україна, і тимчасово окуповані території під іншими назвами «Л/ДНР» він використовуватиме як на стадії підготовки до переговорів в нормандському форматі, так і на самих переговорах для того, щоб вживити цю «ракову пухлину» у політичне тіло України з допомогою нав’язуваної «формули Штайнмайєра». А в довгостроковій перспективі за допомогою п’ятої колони, що посилилася, знищити Україну як державу і суб’єкт міжнародного права.


Сама по собі анексія Криму – одне з підтверджень того, що Путін не збирався і не збирається зупинятися на тимчасово відібраних в України територіях. Нормандський формат виник через російську агресію проти України – фактично це ініціатива Путіна. Мінські домовленості – тимчасова капітуляція України на умовах країни-агресора. Це неформальні угоди про тимчасову капітуляцію і здачу частини територій України в користування країною-агресором Росії. В цілому, для України це дуже велика шкода. Варто відзначити, що на переговорах у так званому мінському форматі Володимир Путін фактично ставить представників тимчасової російської окупаційної адміністрації вище президента України, Верховної Ради і українського Кабінету Міністрів.


Оскільки після прийняття умов, досягнутих у результаті мінських договорняків, фактично все вище політичне керівництво України виявиться пов’язаним з виконанням неформальних домовленостей, досягнутих за участю представників тимчасової російської окупаційної адміністрації в інтересах країни-агресора, всупереч національним інтересам власної країни. Крім того, підписання будь-яких формул у рамках нормандсько-мінських форматів суперечитиме політичній логіці, Конституції і законам України, а також здоровому глузду. Нормандський формат переслідує пропагандистські цілі, що полягають в обдуренні мільйонів людей за допомогою російської пропаганди і висвітлюють його діяльність зарубіжним ЗМІ, а також щоб показати російському обивателю і світовій спільноті, який Путін крутий і як на міжнародному рівні він у присутності лідерів країн Євросоюзу поступово ламає Україну.


Натомість так звані «західні партнери» України Ангела Меркель і Емманюель Макрон лише грають у миротворців для підвищення власних рейтингів перед своїми виборцями. Крім цього, нормандський формат, так само як і наступні за ним «мінські договорняки» для Путіна – це ще і спосіб відходу від міжнародної кримінальної відповідальності за свої численні особливо тяжкі злочини агресії проти України. Ці формати не передбачають відповідальності за протиправні діяння агресора. Тимчасово окуповані території вже понад 5 років інтегровані до Росії. Фактично ОРДЛО – це вже РФ Нормандський формат – це переговори не про те. У нормандському форматі обговорюється виконання мінських домовленостей, в яких натомість йдеться про врегулювання якогось внутрішнього конфлікту на території Донецької і Луганської областей.


Ні у нормандському форматі, ні в мінському не йдеться про нагальне, а саме: про виведення російських окупаційних військ з території України; про передачу ділянки державного кордону України між окупованими територіями і Росією під повний контроль української влади; про відновлення контролю і управління України над цими територіями. І це не кажучи про деокупацію тимчасово анексованого Росією Криму. Ці формати не вирішують головні стратегічні питання, пов’язані з деокупацією тимчасово окупованих територій. Навпаки, практика роботи обговорюваних форматів показує, що чи не щомісяця Росія посилює свій окупаційний режим на тимчасово окупованих територіях. Тимчасово окуповані території у військовому, гуманітарному, інформаційному, організаційному та в економічному плані вже понад 5 років інтегровані до Росії. Фактично ОРДЛО – це вже РФ.


У ситуації протиріч між бажаннями Путіна відновити російську імперію зла і Зеленського про те, що Україна не відмовиться від своєї місії служити прикладом демократії для пострадянських країн, шляхом телефонних переговорів один на один навряд чи можна домогтися більшого. Висновок такий: нормандський та мінські формати відвертають Україну від вирішення питань деокупації тимчасово окупованих територій, їх безальтернативність, не наближає, а віддаляє момент деокупації і, навпаки, постійно підсилює окупацію з боку Росії. Ці формати в інтересах країни-агресора. – Як у такій ситуації повинен вчинити Володимир Зеленський? – Володимиру Зеленському слід реалізовувати двовекторну зовнішню політику. Для вирішення локальних питань обміну українських заручників, які перебували на тимчасово окупованих територіях, на колаборантів та розведення військ достатньо проведення телефонних переговорів без присутності будь-яких інших осіб у форматі один на один Зеленський-Путін. Розглянуті вище локальні питання поки ще можливо вирішувати в телефонному переговорному форматі.


Водночас для подолання наслідків російської агресії, відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни, Володимиру Зеленському слід було б налагодити конструктивну взаємодію з керівництвом країн-гарантів за будапештським меморандумом і на основі цього багатостороннього міжнародного договору про гарантії для України приступити до розробки стратегії з деокупації всіх тимчасово окупованих Росією українських територій. Будь-який формат, предметами обговорення якого не є питання відновлення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, норм міжнародного права, суверенітету і територіальної цілісності країни, буде для України деструктивним.

Дивись.info. Джерело


  • YouTube Социальные Иконка
  • Круглая иконка Facebook
  • Круглая иконка Twitter
  • Instagram - черный круг
  • Vkontakte - черный круг
  • Odnoklassniki - черный круг
  • YouTube - Black Circle

© 2018-2020 «INFORMATION PUBLICATION «NATIONAL POLITICS»»,

«ІНФОРМАЦІЙНЕ ВИДАННЯ «НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ»», «ИНФОРМАЦИОННОЕ ИЗДАНИЕ «НАЦИОНАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ»» ©

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія: КУ № 826-463Р, тел. +38(068)9598974, info@institutenp.com

© 2018-2020 «INSTITUTE OF NATIONAL POLITICS», «ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ», «ИНСТИТУТ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ» ©

Україна, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3-А, 01001, Ідентифікаційний код юридичної особи 41941956, тел. +38(068)9598974, info@institutenp.com